Позакласна діяльність

Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості, без цього вона — зав’яла квітка.

                                                                       В.Сухомлинський

Основне завдання у роботі з учнями – формування пізнавального інтересу до предмета. Ця проблема стоїть гостро, оскільки у школярів жива допитливість не завжди стає стійким інтересом до навчання. І якщо на початковому етапі не вдасться його сформувати, то домогтися цього пізніше буде набагато важче. Враховуючи це, вчитель намагається зробити все, щоб навчання іноземній мові було захоплюючим і цікавим.

Важлива роль у цій справі належить методу театральної педагогіки, головним засобом якої є драматична гра, мовна діяльність, мотивація, відсутність примусовості. Це глибоко особистісна індивідуалізована творча діяльність, навчання і виховання в колективі і через колектив, розвиток психічних функцій і здібностей учнів через розваги.

У процесі постановки вистави можна здійснити різні організаційні форми роботи: індивідуальну, парну, групову, колективну. Театр може активізувати велику кількість учнів. З його допомогою можна вирішувати різноманітні завдання: удосконалювати лексичні, граматичні, фонетичні навички, розвивати спостережливість, увагу, творчі здібності.
               Мовний матеріал вистави повинен відповідати мовним можливостям учнів. Якщо оперування ним викличе труднощі, діти швидко втратять інтерес до такої гри. Не всі учні можуть бути активними учасниками гри, але всі бажаючі повинні брати в ній участь. Театр розвиває у дітей почуття колективізму, вчить їх уболівати один за одного. Важливе однакове і доброзичливе ставлення вчителя до всіх учасників театру. Молодші школярі нерідко гостро реагують на невдачі у грі. Тому необхідно згуртовувати дітей. Це дозволяє забути прикрощі, піднімає настрій і служить доброю розрядкою. Адже метод театральної педагогіки базується на драматизації навчання, на мовній діяльності, на мотивації. Це глибоко особиста творча діяльність.

Розмовляти, спілкуватися – це у певній мірі грати роль, що залежить від різних обставин та осіб, які зустрічаються. Ми знаємо, як звертатися до інших рідною мовою згідно з суспільними нормами, закладеними з дитинства. Але в іноземній мові ми знаходимося на невідомій сцені. Ми вивчаємо, випробовуємо не тільки «текст», а й жести та міміку, що його супроводжують. Працювати над лексикою, синтаксисом і фонетикою, використовуючи дошку або комп’ютер, недостатньо, щоб виконувати цю нову роль, оскільки мова – сукупність не тільки ритму і звучання, але і поглядів, жестів, емоцій, гри і творчості. Ніякого учительського столу, ніяких учителів. Починаючи з цього моменту, спілкування проходить на рівних – за допомогою поглядів, жестів та слів.

Є різні за складністю п’єси згідно з віковими та навчальними можливостями учнів. Спочатку беруться невеличкі за обсягом інсценівки за мотивами добре відомих учням казок. Лексика та граматичні форми, використані у п’єсах, повинні відповідати  вимогам навчальної програми з іноземної мови. Слід підбирати п’єси, які написані простою розмовною мовою, враховуючи рівень підготовки учнів. Лексика повторюється, і найбільш поширені вирази учні запам’ятовують без великих зусиль. Поступово мовний матеріал ускладнюється зі збільшенням кількості сюжетних ліній.

Робота над п’єсою починається з підбору дійових осіб. При цьому важливо враховувати не тільки бажання дітей, але й їхні можливості. Далі йде надзвичайно трудомісткий етап – розучування ролі з кожним виконавцем окремо. Працюючи над роллю, треба домогтися того, щоб учень осмислив її, добре уявляв зображувану ним особу, її манери, голос, інтонацію. Учень повинен відпрацювати роль із фонетичного боку.

Третій етап підготовки вистави – це робота над мізансценами під час загальних репетицій за сценами і актами. Практика доводить, що протягом загальних репетицій «маленькі актори» повторюють не тільки текст своєї ролі, а й без зайвих зусиль запам’ятовують роль своїх партнерів, а часто і весь текст п’єси.

Після загальних репетицій було б доцільно робити загальний «прогін» усієї вистави з урахуванням зміни декорацій. Після цього настає день прем’єри, на яку запрошують учителів, батьків, учнів школи.

Робота над виставою об’єднує великий колектив учнів: акторів, декораторів, музичних акомпаніаторів та операторів (освітлення, технічне озвучення і т.д.).

Враховуючи можливості школи, слід добирати такі вистави, які не вимагають складних декорацій. Одні і ті ж декорації можна використовувати для кількох композицій. Декорації і костюми виготовляються самими учнями за допомогою батьків та вчителів, при цьому використовується старий одяг, шпалери і т.д.

Усі вистави вимагають музичного супроводу, який підбирає вчитель. До того ж, у кожному класі є діти, що займаються музикою і залюбки будуть акомпанувати  під час вистави. Крім того, слід використовувати і технічні засоби.

Театралізована інсценівка в школі слугують не тільки розвагою для дітей, а й засобом вивчення мови, вироблення в учнів мовних навичок та вмінь, одним з основних способів розвитку творчості та уяви. Такий вид діяльності розвиває у дітей сенсорне сприймання, інтелектуальну, емоційну, рухову та мотиваційну сфери.

Театралізовані інсценівки в позакласній роботі з англійської мови сприяють вирішенню цілого ряду навчальних завдань, серед яких основними вважають навчання живої розмовної мови, придбання відомої свободи в звертаннях, привчання виступати перед суспільством в якості оратора. Ці інсценівки є театром користі та справи, а також разом з цим – театром задоволення і розваги.